«Муза мужності й боротьби»
(110 років від дня народження Олега Ольжича – українського поета, вченого, громадського діяча)

 

   Захочеш - і будеш.

Oleg Olzhych 04

В людині, затям,

Лежить невідгадана сила.

Олег Ольжич

 

   Олег Ольжич (О.Кандиба), син поета Олександра Олеся, народився 1907 р. в Житомирі. Дитинство провів у Пущі-Водиці біля Києва. В 1923 р. разом із матір’ю від’їхав до Берліна, де тоді проживав його батько. Університетські  студії закінчив у Карловому університеті в Празі доктором філософії. Якийсь час був асистентом Українського Вільного університету в Празі. Як археолог працював у чеському Національному музеї, брав участь в археологічних розкопках в Чехословаччині та інших країнах. 1938 р. читав лекції (слов’янська археологія) в Гарвардському університеті та був ініціатором організації Українського наукового інституту в США.

    Як поет Ольжич належить до Празької школи. Перша збірка «Рінь» вийшла у Львові 1935 р., друга – «Вежі» – 1940 у Празі. Посмертно було видано збірку «Підзамча» (1946). Ольжич є також автором кількох визначних праць з археології, друкованих українською, німецькою, чеською й англійською мовами.

   Як активний член українського революційного підпілля брав участь у відродженні Закарпаття у 1938-39 роках. За дорученням Проводу ОУН керував підпільною діяльністю на окупованій німцями Східній Україні. У травні 1944 р. заарештований і вивезений до концтабору в Саксенгаузені, де був фашистами закатований.
   Добре сказав про Ольжича один з його дослідників і побратимів: «В дійсності він і сучасний, і майбутній. Він-бо, як мало хто, втілив вічні змагання української нації, її духовність і лінію шукання  її духовного розвитку в майбутньому, її місію».  
   Забути О. Ольжича не маємо права: це одна з найсвітліших постатей української історії.

 

Бібліографічний огляд літератури

 

1 0007    Іванишин, П. Олег Ольжич - герольд нескореного покоління / П. Іванишин. – Дрогобич : Відродження, 1996. – 220 с.  
    
   Ця книжка – це спроба молодого науковця Петра Іванишина, студента філфаку Дрогобицького педінституту ім. І. Франка, осмислити світоглядну еволюцію поета Олега Ольжича та ідейно-естетичні параметри його творчості. Біографія і творчість поета розглядаються в тісному зв’язку з національно-визвольною боротьбою 30–40-х років, активним учасником і одним із керівників якої він був. Тому віримо, що ця книга стане ще однією,  бодай найменшою, цеглиною у підмурівок дослідження особистості Олега Ольжича: його життя, праці і смерті.
1 0006    Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 1994. – 48 с.
   
   В основу цієї книжки лягли поетичні збірки «Будьте!» та «Душа на сторожі», які вперше з’явилися друком у 1946 році й стали даниною пам’яті видатним українським поетам Олегу Ольжичеві та Олені Телізі. Це видання унікальне, воно об’єднує дві яскраві постаті, які водночас символізують величний і самобутній поетичний стиль та жертовну самопосвяту в ім’я національної ідеї.
2    Ольжич, О. Вибрані твори / О. Ольжич ; упоряд. О. Зінкевич ; передм. Є. Сверстюка. – Київ : Смолоскип, 2007. – 664 с.
   
   Дане видання є найповнішою на сьогодні збіркою творів Олега Ольжича. До книги увійшли подані за першодруками поетичні збірки «Рінь», «Вежі та «Підзамча», чимало віршів з-поза збірок, вибрані оповідання, публіцистика та листування Ольжича. Окремий розділ вражаюча добірка спогадів, літературно-критичних нарисів його сучасників і творів, присвячених його пам’яті вперше публікуються в Україні.
1 0009    Ольжич, О. Незнаному Воякові : Заповідане живим / О. Ольжич. – Київ : Фундація ім. О. Ольжича, 1994. – 432 с. – (Дніпро, №2. Спец. вип.).
   
   У книзі «Незнаному Воякові» вперше зібрано під спільною палітуркою многобарвний доробок письменника, науковця, політичного діяча – його вірші, прозу, літературознавчі розвідки, організаційні відозви, його листування.
   Проповідуючи своїм словом героїчний тип людини, Ольжич свято вірив у сконденсовані в ній потенціяльні сили, непідвладні ані силам мaшин, ані духовим утискам тиранів. З цього випливає абсолютизація людської волі, яка найвиразніше виявляється в програмовому осяганні заздалегідь визначеної мети.
1 0005    Ольжич, О. Цитаделя духа / Олег Ольжич ; впоряд., переднє слово, приміт. М. Неврлого. – 1-ше вид. – Братислава : Словацьке пед. вид-во, 1991. – 239 с.
 
   Ця збірка охоплює всю дотепер відому поезію О. Ольжича. Її становлять дві прижиттєві збірки “Рінь” і “Вежі”, що їх впорядкував сам автор, посмертна збірка “Підзамча” і низка віршів позазбіркових, публікованих вперше в збірнику “Величність”(Majesty), що його 1969 р. видав у Чікаго Теодор Курпіта. До цього видання увійшли чотири альбомні вірші, що їх присвятив поет Марині Антонович, уривки із спогадів і праць про О. Ольжича , бібліографія й фотоматеріали.
1 0002    Поезія-90  : збірник. Вип. 2 / [упоряд. Л.В.Голота]. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 231 с.
    
   Збірник виділяється тим, що в ньому вміщено великий розділ «Українська діаспора», де публікуються кращі твори М. Вінграновського, В. Коломійця, С. Сапеляка, О. Ольжича , О. Тарнавського, українських поетів та закордоння, а також критичні статті, рецензії. Крім того, альманах має рубрики «Сторінки майбутніх книг», «Поет про себе», «Незабутні», «Спадщина», «Критика та бібліографія».
1 0008    Поети Празької школи  : срібні сурми : антологія / упоряд. М. Ільницький. – Київ : Смолоскип, 2009. – 916 с.
 
   В антології зібрано твори поетів української еміграції 1920¬30-х років ХХ століття з угруповування, яке в літературознавстві здобуло назву – Празька школа. Освічені біженці, кадрові військові й доктори наук, О. Ольжич, Є. Маланюк, Ю. Дараган, Н. Лятуринська – вони чітко бачили цей розлам, він покарбував їм біографії й дав імпульс їхній творчості.
   Учасники визвольних змагань українського народу та представники покоління, що сформувалося «під чужим небом», несли в поезії «срібні сурми» недавніх походів, історіософські роздуми про майбутнє рідної землі, а також розвивали традицію вільної української поезії, обірвану комуністичним режимом. Це одна з перших спроб розкрити творчість еміграційних поетів міжвоєнного періоду в повноті їхньої творчої індивідуальності. Видання також має теоретичну частину, до якої увійшли літературно-критичні статті, спогади, рецепції, листування та інтерв’ю.
1 0001

   Спадщина Олега Кандиби - О. Ольжича у контексті національного відродження України : збірник матеріалів Міжнар. наук. студ. конференції / голов. ред. М. М. Алексієвець. – Тернопіль : ТДПУ, 1999. – 278 с.

   Прикладом незламного борця за волю свого народу увійшов до історії українського революційного руху О. Ольжич. Непохитну вірність національній ідеї, що нею горів він усе своє молодече життя, засвідчив своєю героїчною смертю. Публікований у збірнику матеріал сприятиме вивченню життя й творчості видатного вченого, громадянина і патріота України. Доповіді і повідомлення студентів ґрунтовно розповідають про багатогранну діяльність О. Ольжича, його як поета, вченого й визначного громадсько-політичного діяча України.

1 0003    Сто великих українців / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова [та ін.]. – Київ : Арій, 2011. – 496 с. – (100 великих).
   
   Ця збірка містить 100 коротких біографічних нарисів, історичних портретів видатних наших земляків: О. Довженка, М. Рильського, І. Франка, М. Драгоманова, В. Винниченка, О. Ольжича, М. Заньковецької, О. Теліги та багато інших представників найрізноманітніших верств суспільства – мислителів, письменників, учених, митців, громадських, релігійних, політичних діячів, чиїми зусиллями впродовж віків творилася українська культура, формувався світогляд української нації.
1 0004    Українське диво : поетична антологія. Кн. 2 / [упоряд. В. Р. Коломійця]. – Київ : Укр. письменник, 2005. – 535 с.
 
   Неймовірно тяжкі випробування випали на долю України у ХХ віці: імперіальні й визвольні війни, голодомори, відчайдушні змагання за власну державність… Попри незліченні людські й духовні втрати, попри фізичне знищення народ наш вижив і утвердивсь, а література українська дала неперебутні, блискучі взірці художнього слова.
   У другій книзі поетичної тритомної антології “Небо України”(під назвою “Українське Диво”) подано визначних поетів першої половини ХХ віку – від Олександра Олеся, Миколи Вороного, Олега Ольжича, Павла Тичини та ін. поетів Розстріляного Відродження.

Чи на рідних полях,
Чи в чужій стороні,
Осінило чи ні
Святохреснеє рам’я,-
Вам усім, хто поляг
За тризубовий стяг,-
Вічная пам'ять!

 

Ви, ким ведено бій,
Вірні Симон, Євген,
Ви, без ліку і ймен,
Ти, криштальний Олеже, -
Всіх крилом вас покрий,
Михаїле святий,
Божий стратеже!
                                              Олекса Стефанович.

Огляд підготувала Н. С. Тимбак
червень 2017р. (10 джерел)

Додати коментар


Захисний код
Оновити