logo1 1

ГНАТЮКУ - 150

 

Кожного ранку йдемо повз погруддя
Людини визначної – Гнатюка.
Душею він тяжів до простолюддя
У статусі фольклору збирача.

 

Цікавився Гнатюк народознавством
Із років п’ять. Казками, зокрема.
Чужим для нього було марнославство,
Хоч це тепер й в той час – не дивина.

 

Про Гнатюка роботу титанічну
Багато свідчать томників та праць.
Вивчаючи історію етнічну,
Прославивсь в Україні як збирач

 

Скарбів, перлин народних в пісні й слові,
Легенді, казці, загадці та грі…
Тернопільщина вдячна Гнатюкові
За те, що народивсь на цій землі,

 

Яку возніс діяльністю своєю!
Підніс народну творчість до вершин
Таких, що світ захоплюється нею!
Гнатюк – Землі Тернопільської Син!!!

 

Ім’я Людини мудрої цієї
Наш славний носить виш – ТНПУ!
Люди, що несуть світло, – Прометеї!
Ця місія належить й Гнатюку.

Повз постамент проходим вже роками.
Та чи звертав увагу хтось на те,
Як науковець бережно руками
Всю спадщину духовну береже?!

 

Бронзові руки КНИГУ обіймають,
Де зібрано народні надбання.
А пильні очі світу промовляють:
– Живіть по правді й мудрості, як я!

 

На жаль, прожити довелося мало.
55 відведено всього.
У жовтні Володимира не стало.
Дощем осіннім плакало село.

 

Прощався Львів. У телеграмах світу
Надходили родині співчуття.
Потім дорогу, пам’яттю зігріту,
У Велеснів протопчуть, до села,

 

В якому наш куратор народився.
Як фольклорист й етнограф формувавсь.
ЛЮДИНОЮ спочатку БУТИ вчився.
І НЕЮ в людській пам’яті зоставсь!!!

Ірик Зеновія

 


ДЕ Є НАРОД І ПІСНЯ

Ковельська Ольга

Він жив і у своїм житті
Творив славетну епопею,
Збираючи вночі і вдень
Безціннії народні перли.
Він знав, що тільки завдяки
Збереженню традицій,
Зуміє нація пройти
Крізь років блискавиці.
Тому він укладав скарбницю,
Куди лягали таємниці
Народних поколінь.
Вони відображали біль
І радість люду від життя,
Добру пораду, каяття...
Вони нестримно пульсували,
Народу жити помагали,
Єднаючи його коріння
З високим в піднебессі гіллям
Єдиного буття Вкраїни.
Він прагнув зберегти зернину,
Яка несла в собі ідею
Буттєвості, життя народу. 
 Історію та дух свободи
На рідній батьківській землі.
Він прагнув донести з імли
До свіжого простору краю
Живеє слово, думку вдалу,
Які би щиро, нелукаво
Збудили пам’ять.
І постала б у хаті отчій своя правда,
А сила й воля простолюду
Піднесли б дух всього народу.
Від витоків минулих днів
І до сьогоднішніх часів
Єдиний би постав ланцюг,
Де українська щира пісня
Забула би про всі облизні,
А над колоссям золотистим
Лилася б щиро та іскристо
Народна дума, рідне слово, —
Ось була мрія Гнатюкова.
Тож хай не затиха ніколи
Вкраїнська пісня, вкраїнське слово.
Історія знаходить місце,
Де є народ живий і пісня.

 ХАТА ГНАТЮКА

Роман Лубківський

Повнозвуким добровесним громом
Червень переповнився тугий.
Уклонімось дорогим хоромам —
Гнатюковій хаті дорогій.
У копальнях вселюдської мислі
День і ніч гримить міцний джаган.
Заяріли,
Зайнялись,
Заблистіли
Дух його,
Ясний його талан.
Оживає в серці й на папері
Вічна шана, вічності рука,
Щоб нарозтвір отворила двері
До скарбниці — хати Гнатюка.


 На урочистому відкритті музею В. Гнатюка у Велеснові Монастириського району.


ШУКАЧЕВІ ПЕРЛИН

Петро Тимочко

Житейське море диво-голосами
шумить здавен обабіч берегів,
Дніпро-Славутич повниться піснями,
м’якою грою, співом кобзарів.

Красою жив наш мудрий люд віками, —
орати поле і співати вмів,
творив красу душею і руками,
щоб не забракло й правнукам скарбів.

Та ж не забудьмо і вклонімось нині
подвижнику невтомному, людині,
що поринала в глибину морську,

аби для нас ці райдужні карати,
ці дивні перли винести й зібрати, —
вклонімось, добрі люди, Гнатюку!

08.05.1996

.

Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Разумков центр

Електронні бази даних

Наукометрія

Партнери

Ми в соціальних мережах