Uncategorised

ЗМІ про нас.  Випускниця ТНПУ Оксана Юрків - найкраща вчителька фізкультури за версією Global Teacher Prize (ФОТО)Випускниця ТНПУ Оксана Юрків - 
найкраща вчителька фізкультури
за версією Global Teacher Prize


Четвертий рік поспіль в Україні визначають кращих учителів за версією педагогічної премії Global Teacher Prize.

Серед цьогорічних переможців – і Оксана Юрків, яку на цьому конкурсі визнали найкращою вчителькою фізкультури 2021 року.

Вона восьмий рік працює у Козівській гімназії імені Володимира Ґерети на Тернопільщині. За цей час провела понад пів тисячі уроків фізичної культури.

Як же вдалося педагогу із провінційного містечка здобути перемогу в престижному конкурсі? Чим є для неї та її вихованців уроки фізкультури? Чому батьки радо довіряють Оксані Юрків своїх дітей не тільки на час навчання у школі, а й поза уроками? Про це та інше – у нашій розмові з учителькою-новаторкою з Тернопільщини.

КОЛИ ВЧИТЕЛЬ ПЕРЕМАГАЄ БУХГАЛТЕРА

- Отож, Оксано, як же це все трапилося, ота подія, що прославила вас на всю Україну?

- Скажу відверто, це все якось було спонтанно – та участь у Global Teacher Prize. Ви не повірите, але самі діти й номінували мене на цей конкурс.

- Навіть так?

- Направду. Я сама, напевно, ніколи би не наважилася, не думала про це, не було часу. А вони написали організаторам колективного листа, висунули мене на той конкурс, і то для мене була велика несподіванка. І коли з Києва зателефонували, що я номінована на участь у конкурсі, то що мала робити – не могла ж підвести своїх вихованців, вони повірили в мене, тож тим більше, я мала би повірити у себе. До речі, сама завжди закликаю своїх учнів до максимальної активності, до участі в різноманітних проєктах, конкурсах. Бо кожна з таких подій – це досвід, знайомства, нові перспективи, це все допомагає у подальшому житті.

- Скажіть, що є ключовим у вашій перемозі у тому професійному турнірі педагогів України?

- Не можу сказати буквально, що секрет успіху в тому чи іншому. Я ж усього-на-всього простий вчитель, спеціаліст першої категорії… Та ще й так склалося, що починала не з «педагогічної ниви», навіть не бачила себе педагогом, але вступила свого часу в Тернопільський педінститут імені Володимира Гнатюка, нині це національний педуніверситет.

- Тобто це не те, про що «мріяли і марили з дитинства»?

- Це була моя друга вища освіта, осмислено її здобувала, вже після закінчення Тернопільського національного економічного університету.

Але кожен виш дав мені певні знання, які згодилися у житті. Я завжди кажу й учням, і нинішнім студентам, коли зустрічаюсь із ними – беріть із навчання максимум, що можете взяти. Це багаж, який ніколи важким не буває. Ноша, яку завжди використаєте у житті.

- Попри дві вищих освіти, ви ще й професійна спортсменка?

- Так, це було у минулому. Професійно займалась гандболом, цей вид спорту – любов мого життя. Грала у гандбольній команді «Галичанка» у Львові, за збірну України неодноразово виступала, в команді Тернопільського національного економічного університету.

А потім з’явилася сім’я, діти, нові турботи, обов’язки…

https://static.ukrinform.com/photos/2021_12/1639482531-182.jpg?0.859628688290071") 0% 0% / cover no-repeat fixed rgb(255, 255, 255); margin: 0px 0px 50px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); font-family: Tahoma, Verdana, Segoe, sans-serif; font-style: normal; font-variant-ligatures: normal; font-variant-caps: normal; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px; -webkit-text-stroke-width: 0px; text-decoration-thickness: initial; text-decoration-style: initial; text-decoration-color: initial; text-align: justify; height: 600px;">

- Що стало ключовим моментом, коли відбулася переорієнтація із професійного спорту на педагогіку?

- У мене був певний такий рубіж, коли я водночас працювала бухгалтером і займалася спортом. Але це все було дуже непросто. І чоловік, який працював у школі, віддав мені частину своїх уроків.

- Здавалося б, несумісні речі – бухгалтерія і фізкультура…

- Це так, коли пів дня ти за столом сидиш – купа цифр, а пів дня – на уроках, у спортзалі. І тут був вибір. Щось треба було полишати. Вибрала школу. Ось так учитель переміг бухгалтера (сміється).

ПРО МОТИВАЦІЮ, ВИШИВАНКУ І СУКНЮ ДЛЯ ПОДІУМУ

- Якою ж була у вас мотивація піти працювати у школу?

- Коли приходила на перші уроки в школу, то зрозуміла, що там варто давати ази різних видів спорту. І класно, коли бачиш, як різні діти по-своєму схоплюють, опановують основи того чи іншого виду. І в такому розмаїтті дитина інтуїтивно вибирає, що їй підходить, ти тільки спрямовуєш – ненастирливо, неквапливо, без ніякого тиску.

І вже коли бачиш, як дитина опановує те, що ти пояснювала, показувала, то це дуже приємно, дуже. Їх то все захоплює, як і мене, отакі зміни, коли видно, як вони формуються, як фізична культура, заняття спортом позитивно їх змінюють. Це радує. Ось така мотивація... Я просто живу фізкультурою, так, люблю спорт, а дітей – ще більше. Хочу, щоб у них свідомо формувалися звички здорового способу життя.

Скажу відверто, той рік, що пройшов, і вже навіть більше, рік пандемії, карантин, змусив багато переосмислити, зокрема й у роботі вчителя фізкультури. Розумієш, як це важливо, щоб діти були здоровими, й уроки фізичної культури тут також відіграють важливу роль.

- Повернімося до конкурсу. Як тривав відбір до фіналу?

- Все було дуже просто – заповнила анкету. Правда, десь два дні її заповнювала, після уроків, вечорами, бо дуже багато було різних запитань. Треба було подати посилання на Фейсбук, окремі сайти, де я розповідаю про свої розробки, на публікації в інших соцмережах, провідних профільних виданнях. І все. Спочатку ввійшла у перелік 50 учасників, я одразу й не повірила, потім – у десятку, у що ще більше не повірила. Але це вже виглядало, як у спорті – здолала одну віху, далі хочеш іще, аж до вершини. Так і тут. Звичайно, чого гріха таїти, хотілося здобути перемогу, а коли вже запросили до Києва на Софійську площу, то зрозуміла, що я – серед переможців, Перед цим сказали, який має бути дрес-код, з елементами етностилю. Приїхала у вишиванці. Але вже там, у Києві уточнили, має бути довге плаття. Та зуміла вийти із ситуації, плаття знайшлося…

ПРО ПЛАНКУ, ЯКУ ПОТРІБНО ПІДНІМАТИ ВСЕ ВИЩЕ

- Відчуваєте, що якось змінилося ставлення учнів до вас після перемоги у конкурсі?

- Скажу відверто: аж такої явної зміни у ставленні до мене не помічала… Можливо, учні 5-6 класів якось дивляться більш відкритими оченятами. А старшокласники – як було, так і є, може хіба якісь прояви гордості, що у них така вчителька (сміється).

Я ж їх як любила, так і люблю. А щодо самої себе, то якось ніби стала більш вимогливою, хочу бути ще кориснішою для своїх учнів… Ставлю перед собою вищі планки. Головне – не зупинитися у своєму розвитку.

- Гімназія, де ви працюєте, чимось відрізняється від інших подібних закладів Тернопільщини?

- Та нічим особливим. У нашій гімназії 314 гімназистів. У нас немає якогось супер-пупер надсучасного спортзалу, спеціальних новітніх тренажерів, але попри це – якось даємо собі раду. Головне, аби спортивні заняття не були нудними, намагаюся зробити так, щоби школярі ще з дитинства, хоч ким би вони стали в майбутньому, знайшли свій вид спорту, охоче робили фіззарядку, полюбили рух, активність на все життя.

https://static.ukrinform.com/photos/2021_12/1639482547-643.jpg?0.6734546299202611") 0% 0% / cover no-repeat fixed rgb(255, 255, 255); margin: 0px 0px 50px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); font-family: Tahoma, Verdana, Segoe, sans-serif; font-style: normal; font-variant-ligatures: normal; font-variant-caps: normal; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px; -webkit-text-stroke-width: 0px; text-decoration-thickness: initial; text-decoration-style: initial; text-decoration-color: initial; text-align: justify; height: 600px;">

- У мережі ви активно пропагуєте заняття з дітьми у басейні…

- Ми використовуємо басейн, який є в іншій школі, ходимо туди… Займаємось у залі місцевої ДЮСШ, зрештою, улітку просто ходимо на берег ставка, на пляж. Скажу відверто, результат досягається не завдяки найкращим умовам, а через зацікавленість самих дітей. От у нас у селищі відкрили прекрасну спортивну школу, але у ній дітей обмаль. Тож треба якомога більше залучати дітей до фізичних занять, спорту. Це серйозна проблема, що діти не біжать віддавати свій вільний час на оздоровлення.

ПРО ГАДЖЕТИ, ЕНЕРДЖАЙЗЕРИ І КОРФБОЛ ІЗ ПЕТАНКОМ

- А на ваші уроки всі радо біжать?

- Не можу сказати, що у мене всі учні ідеальні чи всі люблять фізкультуру. На жаль, між руховою активністю і гаджетами діти переважно обирають друге. От був у мене хлопчик, який, ну, просто ніяк не хотів ходити на уроки фізкультури – і все. Але якось поступово зрозуміла, що він любить прогулянки на велосипеді. І саме через отакі спільні велопрогулянки навернула його до фізичної культури. І бігаємо разом, і волейбол, в футбол граємо з ним та іншими дітьми. Я часом кажу, що вони мої енерджайзери, вони мене заряджають своєю енергією, хоча іноді, признаюсь – така втома, але це минає…

- Що ж потрібно вчителю фізкультури, аби стати успішним?

- Можливо, це банально, але я думаю, що любити свою професію. Це означає максимально розвиватися у цій сфері. Головна моя мета, щоб діти були здоровими, щоб вони розуміли, що таке фізична активність. Так, я їх не навчу професійно всіх видів спорту, але певні навички вони повинні опанувати. Скажімо, добре, що вони вмітимуть грати у футбол, волейбол, баскетбол, займатися легкою атлетикою. Так, це непогано, але добре, коли вони матимуть поняття, що таке, скажімо, корфбол, флорбол чи петанк.

- А до речі, що таке петанк?

- Це така гра, її гравці стоять всередині кола і намагаються кинути порожнисті металеві кулі якомога ближче до іншої, маленької дерев’яної кулі… Гра насправді захоплива, і в неї можна грати будь-де – на втрамбованому ґрунті, гравії, траві, піску. Що ми й робимо.

- А якими би ви назвали свої стосунки з учнями?

- Принаймні, не панібратські, це точно. Вони, стосунки – дружні, мабуть, так буде правильно сказати, ми ніби колеги, які одне одному довіряють і допомагають. І під час навчання, і навіть під час відпустки. Бо відпустка вчителя-фізкультурника – це продовження занять із дітьми, де прийдеться. Напевно, для вчителів інших дисциплін це важче, а фізична культура дає таку можливість.

ПРО ДВА М’ЯЧІ ТА ВЕРШИНУ, ДО ЯКОЇ ТРЕБА ЩОДНЯ ТОПТАТИ СТЕЖКУ

- Як ставляться вдома до того, що ви така активна вчителька фізкультури, і передусім дружина, мама?

- У сім’ї до цього ставляться з розумінням. Як я вже казала, чоловік – педагог-фізкультурник, прекрасно мене розуміє і підтримує, це дуже важливо. Та й діти, мої два хлопчики – теж. Я сама з близнючок. Мама в дитинстві все казала: ну що то таке – сестричка, інші дівчатка граються ляльками, а Оксанка – м’ячиком і м’ячиком. Тато звідки б не приїжджав, завжди мені привозив м’ячик. У мене і зараз у багажнику два м’ячі – футбольний і волейбольний.

Є хвилька, десь на галявині, на березі річки, то м’яч у руки – і вперед!

Активність і ще раз активність. Діти все тонко відчувають, навіть як десь і закрадається думка піти легшим шляхом, то діти це одразу ж відчувають, тож відкидаю це. Кажуть сини: ану, давай так і так. Те саме з учнями. Їх треба привчати до активності, якщо це стане їхньою потребою, буде круто, це дасть добрий результат.

https://static.ukrinform.com/photos/2021_12/1639482531-127.jpg?0.27344388050366253") 0% 0% / cover no-repeat fixed rgb(255, 255, 255); margin: 0px 0px 50px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); font-family: Tahoma, Verdana, Segoe, sans-serif; font-style: normal; font-variant-ligatures: normal; font-variant-caps: normal; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px; -webkit-text-stroke-width: 0px; text-decoration-thickness: initial; text-decoration-style: initial; text-decoration-color: initial; text-align: justify; height: 600px;">

- Які види спорту культивуєте у школі?

- Та різні, дітей цікавить усе. Намагаюся, як кажуть, іти в ногу з часом. Працюємо в умовах нової української школи, коли учнів не вишикуєш і не накажеш їм примусово робити те чи інше. Це вже зовсім інші діти. З ними треба за іншою методикою працювати. І ті 12 навчальних модулів пройти на рік для одного вчителя не так уже й легко. Не обмежуюся рамками уроку, для багатьох організовую і позакласні заняття. От торік перемогли у змаганнях «Олімпійське лелеченя», стали чемпіонами області. Довго до цього йшли.

Практикуємо з дітьми різноманітні челенджі, й не лише спортивні. Це все мобілізує дітей, згуртовує. Будь-що добре, коли дитина рухається, коли вона активна, а не сидить годинами за гаджетом.

- Ви вже використали оті преміальні 30 тисяч гривень?

- Вже замовила спортивне знаряддя. На це підуть усі «преміальні» гроші. Ще й наша громада для закупівлі інвентарю 10 тис. гривень виділила, так що оновимо нашу матеріальну базу.

- Пандемія, карантин, дистанційне навчання… Як у такий непростий час відбувалися уроки фізкультури у гімназії, де ви працюєте?

- Під час дистанційного навчання ми одні з перших в області запровадили регулярні руханки, такі ранкові зарядки. Виставляю свої методичні розробки, скажімо, з аеробіки, акваробіки, у соцмережі, це все – як поради для батьків, вони бачать, як діти цим займаються, їхні успіхи…

- Що найчастіше кажете своїм вихованцям?

- Найчастіше?.. Не люблю повторюватися, аби не бути занудою. Але суть мого спілкування з дітьми зводиться до одного. До того, щоби вони не боялися бути активними. Активність у всьому – у навчанні, спорті, житті. А фізична культура – основа того, щоб тіло було у тонусі, та й розум теж. Спортивні заняття тонізують, формують певні, я б сказала, лідерські якості. Наводжу приклади із життя успішних людей, для яких день не може розпочатися без пробіжки, гімнастичних вправ, і це люди, які зайняті мало не 24 години, та вони знаходять час для того, щоб тримати себе у фізичній формі. Можливо, тому й досягають таких високих вершин у житті. А здоров’я – це одна з вершин, на яку потрібно підійматися щоденно, а не ліниво переступати з ноги на ногу біля її підніжжя. Треба зі своїх слідів робити стежину. Упевнено робити, аби щодня бути у формі, на вершині.

Олег Снітовський, Тернопіль
Фото автора та з домашнього архіву Оксани Юрків

Автор висловлює вдячність ректору Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка Богдану Буяку за організацію зустрічі з Оксаною Юрків

Джерело : ukrinform.ua
 
 
ЗМІ про нас.  Волонтерська традиція: студенти ТНПУ готують маскувальні сітки на передову(ВІДЕО)Волонтерська традиція:
студенти ТНПУ готують маскувальні сітки
на передову

Студенти педагогічного університету сплели чергову партію маскувальних сіток. Так вони вже 6 рік поспіль допомагають військовим, - пише  t1news

Передають сітки в різні військові частини та бригади. Цього разу 5 сіток заберуть бійці 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Допомагають військовим чим можуть. У свій і без того завантажений навчанням графік, студенти Тернопільського національного педагогічного університету не втомлюються волонтерити. Плетіння маскувальних сіток для військових на історичному факультеті – вже традиція. І щороку до неї долучаються першокурсники.

Лише від 1 вересня студенти сплели більше 20 сіток розміром 4 на 8 метрів. Така справа, кажуть, гуртує. І що важливо – точно потрібна українським захисникам. Плетуть маскувальні сітки на історичному факультеті вже шостий рік поспіль. Спершу допомагали 80-й артилерійській бригаді, де служив викладачу університету. А потім сітки почали робити і для інших бригад та військових формувань. Матеріалами допомагають швейні фабрики. Основу сітки закупляють у Харкові.

 

 

 Джерело: t1news

Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка

10 грудня 2021 р.

Вкотре студенти ТНПУ
сплели маскувальні сітки
для військових на Схід України
Вкотре тернопільські студенти сплели маскувальні сітки для військових на Схід України, - повідомляє tv4.

Цього семестру майбутні історики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка власноруч створили вже 20 сіток. А всього за майже 6 років такої діяльності вони відправили військовим більше трьохсот плетінь.
 

 

 

Джерело  tv4.

Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка

10 грудня 2021 р.

 

Презентація археологічної фотовиставки
«Городище у Хотинці – західна брама Скіфії»
на історичному факультеті



8 грудня на історичному факультеті  у рамках співпраці ТНПУ ім.В.Гнатюка з Жешувським університетом відбулася презентація фотовиставки «Городище у Хотинці – західна брама Скіфії», де на археологічних банерах представлено розкопки скіфського городища поблизу с. Хотинець (Південно-Східна Польща). Її особливість у тому, що це найбільш західна скіфська пам’ятка, яка була відкрита у 2014 році.

Відкривали виставку ректор Буяк Б.Б., декан історичного факультету – Місько В.В. та викладач кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, археолог - Строцень Б.С.

Вітальне_слово_від_ректора_університету
Відкриття виставки 

Відкриття виставки
Вітальне слово від ректора університету

Богдан Богданович Буяк окреслив основні напрямки співпраці з Жешувським університетом у галузі археологічних досліджень, наполягав на важливості будування міждисциплінарних зв’язків у системі професійної підготовки майбутніх фахівців. 


Володимир Володимирович Місько поділився майбутніми планами щодо організації археологічної авдиторії з сучасним технічним оснащенням на історичному факультеті, впровадження нової освітньої програми «діджитал-історія», яка б випускала фахівців-істориків, котрі матимуть компетенції використання цифрових технологій, зокрема 3D-моделювання у історичній реконструкції. 


Строцень Богдан Степанович.
Строцень Богдан Степанович

Студенти-археологи мали чудову можливість почути цікаву екскурсію по виставці  від Богдана Степановича Строценя.

 Екскурсія від Богдана Строценя

Екскурсія від Богдана Строценя

На одному з археологічних плакатів також зазначено, що редакція та читачі престижного журналу «Жива археологія» («Archeologia żywa») назвали дослідження у Хотинці найважливішим науковим відкриттям 2017 року на території Польщі. Значний інтерес ці дослідження викликали й у світі науки.

Фото на пам'ять
Фото на пам'ять 

Ця подія сприяє розширенню меж світосприйняття студентів, дозволяє перейняти якісний професійний досвід від зарубіжних колег.

Світлана Цвид

 

Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка

9 грудня 2021 р.

У Тернополі будується перший повнорозмірний стадіон зі штучним покриттям (+фото)

 

У Тернополі на базі Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка відбувається реконструкції стадіону. Спортивна арена за проєктом має мати, серед іншого, штучне футбольне поле стандартних розмірів, якого в Тернополі, мабуть, єдиному обласному центрі в Україні, немає. Згідно планів, об’єкт має бути здано в експлуатацію на весні наступного 2022 року.

Нагадаємо, за планом Всеукраїнської футбольної асоціації, саме в Тернополі має бути створено базу для студентської збірної з футболу. І головним її об’єктом повинно стати футбольне поле стандартних розмірів зі штучною травою. Саме у Файному місті на реконструйованому стадіоні, за попередніми напрацюваннями, має відбутися фінальна частина студентського чемпіонату України 2022 року. Зауважимо, що на новій спортивній арена займатимуться не лише футболісти, а й представники інших видів спорту, адже це буде сучасний мультифункціональний комплекс.

Опубліковано: 6 Грудня 2021р. о 19:08 Переглядів: 4407
Джерело: Тижневик "Номер один"
 
Професор ТНПУ створив книгу на пошану Іванни Блажкевич (ФОТО)Професор ТНПУ створив книгу
 на пошану Іванни Блажкевич
Наша краянка Іванна Блажкевич - українська дитяча письменниця, громадська діячка та  просвітниця, постать багатограння і значуща - стала об'єктом дослідження професора історичного факультету ТНПУ.

Миколи Бармака. У співавторстві з Мар'яною Чорною науковець написав книгу на багатому документальному матеріалі. Видання побачило світ в межах державного книжкового проєкту до 30-річчя Незалежності України. 

Про це розповів автор на своїй сторінці у ФБ.

 

Наш проект «Іванна Блажкевич. Жінка незламного духу» за результатами проведення Міністерством культури та інформаційної політики України, Українського інституту книги мистецького конкурсу на тему: «Книжкові проекти до 30-ї річниці Незалежності України» здобув перемогу. Незабаром 1000 примірників 400 сторінкового видання розійдуться по бібліотекам.
Ця праця – одна із небагатьох спроб висвітлити на основі архівних документів, щоденників, спогадів та інших матеріалів життєвий шлях однієї із активних організаторок жіночого руху Галичини, провідної діячки українського кооперативного руху, педагога, дитячої письменниці, уродженки Тернопільщини Іванни Блажкевич, яку називали «жінкою непоборної волі» та «незламного духу», яка була «неугодною жодній владі».
Наукове опрацювання епістолярної спадщини І. Блажкевич тривало більше десяти років. Переглянуто тисячі унікальних архівних сторінок, прочитано сотні карток, листів, газетних заміток, спогадів родичів, відомих людей, які особисто знали Іванну Блажкевич.
Працювати над цією книжкою було надзвичайно складно. Часто занурюючись в глибокий стан зневіри, піддавались сумнівам у власних можливостях опрацювати такий пласт історичних документів. І це цілком закономірно, адже листи належать до найбільш «важких» джерел з погляду наукового аналізу. Труднощі полягали не лише тому, що вони мають яскраво виражене соціальне підґрунтя: висвітлюють історичну дійсність, певне суспільне середовище, інтереси, емоції, особисті переконання і погляди, а й тому, що матеріали, які представлені в епістолярних текстах з урахуванням нюансів слововжитку, ідіостилю (розібрати почерк і т.п.) прочитати і проаналізувати дуже важко. Але листування для І. Блажкевич було одним із засобів її спілкування, де поступово розкривалося її справжнє «живе» автентичне обличчя: від запису до запису, від листа до листа, з усіма суперечностями і складнощами характеру, позбавлене редагування. Тому вбачаємо в них незамінне джерело, як фактичного матеріалу, так і її мислення в цих листах. Крім того дане дослідження демонструє, як з допомогою листів заповнюються прогалини у відображенні подій, доби, епохи.
У великих людей великі перешкоди та випробування. Господь не дає тих випробувань, які не може ви-нести людина. Але для Іванни Блажкевич цих випробувань могло вистачити на кілька життів. Працювати над родинною перепискою дуже складно. Тут є все, це чтиво для уважного, думаючого чи-тача. Треба дорости, щоб читати ці листи, на перший погляд прості, інформативні повідомлення. Тут є все: прохання про допомогу, підтримка, вдячність, розділена радість і співчуття, особисті драми – кохан-ня, ревнощі, зради, підлість та образи. Листи – це концентрат людської радості, болю, переживань, хвилю-вань, часто написані поспіхом, або в пристосованих умовах, на коліні під час воєнних дій, прохання про допомогу; образи, які травили родинні стосунки роками і перекидалися на різні покоління. ВСЕ, ЩО СКЛАДАЄ БУДЕННЕ ЖИТТЯ, Є ВКРАЙ ВАЖЛИВЕ. Здавалося б пройшло і немає. Ні, це різнокольорова картина, яка формувала Іванну Блажкевич, її оточення, що показує думки, тривоги та переживання покоління наших земляків, як волею долі опинилися у вирі життєвих хвиль двадцятого століття.
Читати особисте листуваня дуже важко. Це ніби без дозволу зазираєш в потаємне, в душу людини, чуєш її думки, аргументи, образи і виправдання. Хочеш не хочеш, а мимоволі пропускаєш через себе всі ці факти, навіть короткі події, бачиш аналогії та розумієш СКЛАДНІСТЬ ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ.
Сьогоднішньому читачу, звиклому до миттєвих повідомлень вайбера-фейсбука дуже важко збагнути як місяцями чи роками чекати хоч якоїсь звісточки від рідної людини, чекати такої вкрай потрібної допомоги, моральної та матеріальної підтримки. Часто листівка ставала єдиною останньою звісточкою про рідну людину, яка безслідно зникла у вирі бурхливих історичних подій, не залишивши для рідних можливості провести в останню путь, місце вічного спочинку, де можна було б посумувати і згадати рідну душу.
Наші дідусі й бабусі належали до покоління, яке пережило дві світові війни, кардинальні зміни режимів і здобуло унікальний життєвий досвід.

Іванна Блажкевич була однією з тих, чиє кохання припало на передвоєнні і воєнні роки. У покоління, чия молодість припала на перші десятиріччя ХХ століття, були власні моральні стандарти, які відкоригувала війна: вірність і постійність почуттів вступають на перше місце. Завжди дивувало, як покоління, що спізнало на собі жахіття двох воєн (бо навіть одна війна чи соціальне потрясіння здатне докорінно змінити свідомість особи), зуміло прожити до 90 літ і зберегти при цьому ясний розум і світлу пам’ять. Пояснення одне: ЦІ ЛЮДИ МАЛИ МІЦНИЙ МОРАЛЬНИЙ СТЕРЖЕНЬ Й ДУХОВНЕ ЗДОРОВ’Я, ТОМУ ВОНИ Й ВИЖИЛИ.
Скільки б не переписували історію, приватне життя не можна сфальсифікувати. Воно живе в родинних переказах, що передаються від покоління до покоління, а якщо навіть у якомусь поколінні зв’язок уривається, існує велика ймовірність того, що родинні негаразди, чи велике кохання колись впаде як грім небесний на голову когось із нащадків. Війна – це не тільки бруд і кров, а й випробування. Вона вимагає справді надлюдських зусиль, щоб зберегти душевну і моральну чистоту.

Пресслужба ТНПУ
 

Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка

8 грудня 2021 р.

 
 
  
ЗМІ про нас. Без обгортки -  професор ТНПУ  Марина Орап (ВІДЕО)Без обгортки -  професор ТНПУ Марина Орап
 
У новому випуску програми «Без обгортки» Марина Орап доктор наук, доцент, професор кафедри психології ТНПУ. Дізналися:
— Що потрібно, щоб стати психологом?
— Як стати психологом?
— Хто такий психолог 21 століття?
— Як стати дитячим психологом?

 

 

Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка

6 грудня 2021 р.

 

 

Дочірні категорії

school3ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ

 

Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

 

 

Видання працівників 2019 р.

Видання працівників 2020 р.

Видання працівників 2021 р.

Видання працівників 2022 р.

Видання працівників 2023 р.

Видання працівників 2024 р.

Видання працівників 2025 р.

 

варіант 2

 

logo1 1

Ресурси ТНПУ

Всеукраїнські ресурси

Світові бази даних

Наукометрія

Бібліотеки України

  Copyright Right 2015 ---. 

All Rights Reserved.

beylikdüzü escort beylikdüzü escort beylikdüzü escort beylikdüzü escort escort seks hikayesi beylikdüzü escort beylikdüzü escort beylikdüzü escort izmit escort gaziantep escort escort bayan istanbul escort esenyurt escort esenyurt escort porno izle beylikdüzü escort beylikdüzü escort beylikdüzü escort alanya escort