Маскувальні сітки для бійців АТО плетуть студенти-історики ТНПУ

Маскувальні сітки для бійців АТО плетуть студенти-історики. Впродовж двох років вони передали їх на Схід більше 2 тисяч метрів. Воїни запевняють, ці сітки надійні і якісні. Час для виготовлення таких сіток студенти знаходять в перерві, або після занять. Матеріали приносять з дому. Юні історики переконані, так вони роблять свій вклад для захисту України.

Опубліковано на сайті "4Tv"

26 жовтня 2016

Джерело: tv4.te.ua

               YouTube

Тернопільські спортсмени Наталя та Іван Стребкови здобули "золото" та "бронзу" у легкоатлетичному кросі

Опубліковано на сайті "Галичинна спортивна"

26 жовтня 2016 

Джерело: galsports.com

Київський міжнародний економічний форум: погляд ізсередини

Традиційним є те, що багато важливих питань в світовій економіці обговорюється на різноманітних економічних форумах. Не є винятком й Україна, у  якій вже втретє проводився Київський міжнародний економічний форум. Організатори заявили, що форум збере разом кілька десятків іноземних і українських спікерів, серед яких:

• всесвітньовідомі економісти — Ерік Райнерт, Артуро Бріс, Гаррі Джейкобс, Пітер Ліндхольм та ін.;
• члени Кабінету Міністрів і депутатів Верховної Ради України;
• успішні реформатори й інноватори, зокрема лауреат Нобелівської премії 2011 року Дан Шехтман;
• представники великих міжнародних компаній, зокрема керівник департаменту стратегічного та операційного консалтингу в Deloitte Canada Пол МакМіллан;
• експерти, бізнесмени та дипломати з цілої низки країн (Ізраїлю, Туреччини, Китаю, Польщі тощо), чий досвід з економічних перетворень може бути корисним для України.

Враховуючи розмах форуму, й квитки на нього коштували не мало. Так пакет «Стандарт» у період з 1 вересня до 5 жовтня 2016 р. коштував 7 тис. грн, а пакет «Бізнес» - 8 тис. грн.

Форум було організовано на вищому рівні: відомі спікери та гості, професійні модератори форуму, створено максимально комфортні умови для роботи. Не забули організатори й про запашну каву та тістечка. Адже більшість невимушених розмов проходить саме за кавою.

На пленарному засідання учасників форуму привітав Володимир Гройсман - Прем'єр-міністр України, а також виступили: Крістіан Даніельсон - Генеральний директор з питань розширення ЄС в Європейській комісії в Брюсселі, Степан Кубів - Перший Віце-прем’єр-міністр України — Міністр економічного розвитку і торгівлі, Пол Макміллан - Консультант з питань стратегічного розвитку та управління Deloitte Canada, Віктор Галасюк - Голова Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва.

Під час форуму прозвучало багато порад від експертів як для розвитку України в цілому, так і для окремих галузей економіки чи суспільства.

Усі експерти погодилися, що наша держава має шанси для розвитку, але для цього потрібна цілеспрямована робота влади.  Зокрема, Крістіан Даніельсон наголосив, що «ми маємо відштовхуватися від результатів», а основною проблемою у просуванні реформ в Україні є «те, що записано у документах, має виконуватися». Пол Макміллан закликав стимулювати хвилі змін і залучати кошти до соціальних проектів. Адже громадяни мають усвідомити свою відповідальність перед суспільством і самим намагатися реалізовувати соціальні проекти. А для цього Пол Макаміллан рекомендує створити платформу для спільного вирішення певних соціальних проблем.

Важливим аспектом розвитку України є освіта, в якій зараз чітко простежуються дві крайнощі. Ми можемо гордитися своїми випускниками та високим показником вищої освіти у громадян, але поряд з тим триває й криза освіти. Адже цього року випускники з найнижчим рівнем балів за ЗНО вступили на педагогічні спеціальності. А це означає, що через деякий час вони підуть до школи й навчатимуть дітей. Учасники форуму констатували нагальну необхідність у реформуванні освіти з одночасним підняття статусу вчителя та рівня його оплати. Разом з тим, «Треба не збільшувати кількість випускників вишів, яких в Україні і так багато, а втілювати нову парадигму навчання. Студенти повинні навчатися не заради того, щоб скласти екзамени — необхідно стимулювати креативне мислення та ініціативність», — вважає Гаррі Джейкобс, головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтва та науки.   На жаль, пряме копіювання іноземного досвіду теж не принесе Україні успіху. Адже перенесення на наші реалії фінського освітнього законодавства не гарантує нам створення такої ж якісної та прогресивної освітньої системи, як у Фінляндії.

Важливою проблемою для розвитку України та руху в напрямку Індустрії 4.0 є корупція в Україні. Основний наголос Давіт Сакварелідзе, екс-заступник Генерального прокурора України, прокурор Одеської області, зробив на необхідності об'єднати свої зусилля всім органам державної влади та політичній волі керівництва країни. Майдан був соціальним протестом та антикорупційною революцією. Але зміна влади не призвела до зміни бюрократії. Прикладом шокової терапії в Україні є діяльність НАБУ. На жаль, діяльність НАБУ паралізують політики, які стають на захист корупціонерів.  В Україні склалася парадоксальна ситуація, що бізнесмени більше бояться українських чиновників, ніж війни та Путіна. Єдиний спосіб реформувати застарілу систему - це завести  в неї нових, молодих людей, які готові змінити систему. Адже в іншому випадку корупційна система мінятися не буде.

Рушієм економічного оновлення України було також названо об’єднання можливостей успішних українських ІТ-компаній та промисловості задля впровадження інновацій у виробництво. За словами експертів, співпраця ІТ і промисловості сьогодні, на жаль, не відбувається, адже в нашому інформаційному полі та у сприйнятті промисловців ІТ-індустрія існує як самостійна вертикаль, як річ у собі. Якщо змінити цей стан справ, виникне потужний ефект синергії. 

На перший погляд, експерти нічого нового не пропонували, а лише окреслювали ключові напрямки реформування України.

Здавалося, що це не міжнародний економічний форум, а клуб, в якому зустрілися давні друзі випити кави та поспілкуватися.  Для більшості учасників форуму він був хорошою платформою для спілкування, заведення знайомств та набуття нового досвіду. 

Дуже хочеться вірити, що наступний економічний форум констатує в Україні зростання та поступовий перехід на Індустрію 4.0.

Опубліковано на освітньому порталі "Академія"

26 жовтня 2016

Джжерело: http://academia.in.ua/?q=node%2F4109

Опубліковано на сайті "Погляд"

24 жовтня 2016

Джерело: poglyad.te.ua

ТНПУ співпрацює 
з Товариством Червоного Хреста

Пресслужба ТНПУ

Опубліковано на сайті "Академія"

20 жовтня 2020

Джерело: http://tnpu.edu.ua/news/5083/ 

Спогади про Вчителя

     Лауреат Нобелівської премії Моріс Метерлінк писав, що люди, які відійшли у вічність, живуть у країні спогадів і залишаються живими доти, поки ми згадуємо про них. Уже цілий рік немає з нами Михайла Миколайовича Фіцули, але пам’ять про нього живе в наших серцях. Час, який пройшов від цієї скорботної дати, не загоїв болю в душах рідних і близьких людей, його друзів та колег, радше, навпаки – загострив відчуття і розуміння втрати. Проте відсутність фізична не означає відсутність духовну. М. М. Фіцула залишився у своїх численних публікаціях, серед яких 24 монографії та навчальні посібники, чотири навчальні програми, тридцять шість методичних рекомендацій для студентів, вчителів і викладачів вищих навчальних закладів. Окрім того, опубліковано в газетах біля 150 статей із проблем виховання учнівської та студентської молоді. Залишився у книзі спогадів, над якою працював зосереджено, наполегливо, з радістю і любов’ю, щедро ділячись здобутим власним досвідом, а також наболілим, сокровенним. Оцю останню книгу він, на жаль, так і не видав. Вона зберігається у сімейному архіві. 

У Михайла Миколайовича було багато учнів, аспірантів, докторантів. Він створив наукову школу – неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діяли й працювали під керівництвом визнаного лідера. У кожного з них є свої світлі спогади про Вчителя. Я ж пригадую, як поставний, маєстатичний, красивий викладач рвійно заходив в аудиторію, тільки йому притаманним кивком голови вітався зі студентами філологічного факультету й розпочинав лекцію. Якось підсвідомо відчувалося – це я зрозуміла уже згодом, коли самій довелося пізнавати секрети педагога вищої школи, що на кожну лекцію Михайло Фіцула приходив як на свято. Його голос, з гарними, справді ораторськими інтонаційними переливами, спокійна і впевнена манера викладу, стриманість у жестах створювали атмосферу, яка мала всі ознаки академічної; її доповнювала добра аура самого лектора. М. М. Фіцула – справжній науковець, цікава, небуденна особистість, педагог високої проби. Він не лише читав курс педагогіки, передбачений програмою, але й уміло вплітав у лекції приклади з життя, впливав на нашу свідомість, формував переконання – ми поволі ставали іншими, маючи перед собою приклад високого професіоналізму, інтелігентності, шляхетності, мудрого, стриманого і спокійного патріотизму.

Народився М. М. Фіцула 1 липня 1932 року в селі Посада-Яслиська  Сяноцького повіту (Польща). 1945 року родину депортували в Україну — в село Будилів Козівського району Тернопільської області. Така трагічна доля спіткала і тисячі інших лемківських сімей. Українці почули про лемків завдяки їхній культурі: лемківські пісні вже понад два десятиліття співає Тарас Чубай, чудову колядку «Народився Бог на санях» на вірші лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича написав Василь Жданкін, лемківська жалобна пісня «Плине кача» стала реквіємом за загиблими на Майдані. Про свою любов до лемківської пісні в останні роки життя говорив і Михайло Миколайович. «Ой, верше мій верше» була його улюбленою. Мабуть, кликали до себе рідні Бескиди. А вдача горянина, вочевидь допомагала йому в житті.

М. М. Фіцула крок за кроком торував свій шлях. Випускник шкільного відділення Бережанського педагогічного училища та Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, навчався в аспірантурі при кафедрі педагогіки Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова).

У Тернопільському педагогічному інституті, а згодом – університеті, Михайло Миколайович працював упродовж 1971 – 2010 років.

Із них: 1971 – 1977 рр., 1983 – 1988 рр. – очолював кафедру педагогіки, з 1977 до 1979 рр. – декан фізико-математичного факультету.

Із 1990 до 1998 рр. – на посаді проректора з навчальної роботи.

Доктор педагогічних наук, професор, академік АН ВШ України з 1992 року.

Це лише штрихи біографії вченого. За ними – цікаве, драматично-напружене, бурхливе, розмаїте натхненне життя.

Мабуть, чимало людей завдячують долі за те, що були учнями Михайла Миколайовича Фіцули, працювали з ним в університеті. Не раз запитую себе: чи легко бути Людиною з великої літери, чи легко залишатися безкомпромісним і принциповим, чи легко зберегти в собі «оте високе, те єдине»? І, згадуючи професора, відповідаю: важко. Доля неодноразово випробовувала його, але Вчитель нікoли не йшов супроти власного сумління, нікoли не переступав межі, яку визначив для себе, зберігаючи ауру благородства, інтелігентності, людської порядності, мужності, мудрості.

Світла пам’ять великій Людині!

Галина Груць

Опубліковано на сайті "Академія"

30 травня 2016

Джерело: http://academia.in.ua/?q=node/3296