Наукова бібліотека ТНПУ — Чарівний світ поезії народів Сходу (до Всесвітнього дня поезії)

Перлини східної поезії

Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш.
Визбируй же його, де тільки можеш!
Рудакі

Поезію Сходу можна назвати золотою сторінкою у книзі світової літератури. Давньосхідні класики збагатили поезію не тільки різноманітними жанровими формами, але й внесли до неї неповторну філософську мудрість і пошук прекрасного. Через століття поезія Сходу несе в собі поняття любові й дружби, мужності духу й справедливості, любові до батьківщини й рідної мови – у цьому головне її значення для читача.
Східна поезія – це цілий світ, казковий і дивовижний, пронизаний тонким ліризмом і глибиною почуттів, який нагадує легкий дотик вітерцю, що несе тонкий запах жасмину або прекрасної троянди, магнолії або кипариса. І разом з тим вона, як полум'я вогню – непереможна, пристрасна, яка нікого не залишає байдужим.
Серед різноманіття різних тем поезії Сходу все ж можна виділити одну, яка була головною у творчості всіх поетів. Це «вічна» тема любові. Любов – найбільше з чудес світу, йому неможливо дати яке-небудь точне визначення чи пояснення. Це особливий стан душі людини, здатний змінити її фізично і духовно. Це робота серця і розуму, вона надає життю людини певний сенс, пробуджує її творчі сили і найкращі почуття. Любов була оспівана багатьма поетами у всі часи і у всіх народів. І однією з найбільш яскравих і чудових сторінок в скарбниці світової літератури є вірші про кохання поетів-корифеїв східної лірики – Омара Хайяма, Шота Руставелі, Нізамі, Хафіза.

Споконвічно всього іншого – любов.
У пісні юності перше слово – любов.
О, недосвідчена в світі любові неборака,
Знай, що всього нашого життя основа – любов, –

писав в одному зі своїх рубай відомий поет Омар Хайям. Після довгих роздумів він приходить до висновку, що першоосновою людського існування є любов. Передаючи почуття ліричного героя до коханої, Хайям широко використовує метафори. Поет вводить в чотиривірш риторичні запитання, тим самим надаючи рубай ще більшу експресивність і значущість. І образ обраниці, яка для його ліричного героя дорожча самого життя, стає ще більш привабливим.

Ти, кого я обрав, всіх миліше для мене.
Серця палкого жар, світло очей для мене.
У житті є хоч що-небудь життя дорожче?
Ти і життя дорожче моєго для мене.

У ліриці іншого поета Сходу – Хафіза також переважає тема любові. Улюблена для ліричного героя – ніжна, красива троянда, до якої несуть його мрії.

Вітер, ніжний, окрилений, благовісник краси,
Віднеси привіт мій жагучий тій одній, що знаєш ти.
Розкажи їй, що зі світла віднесуть мене мрії.
Якщо мені від неї не буде тих нагород, що знаєш ти.

Любов – рушійна сила вчинків героїв поеми геніального грузинського поета Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». Автанділ і Таріел готові вчинити будь-який подвиг в ім'я любові. Таріел йде війною на хаватів і перемагає їх, виконуючи бажання своєї коханої Нестан-Дареджан.
Основними темами газелей азербайджанського поета Нізамі також є любов, переживання закоханого, краса коханої, її принади і капризи. Нізамі недарма вважають знавцем найтонших струн людської душі, співаком світлих і чистих почуттів. Любовна лірика його оригінальна і щира. Рядки віршів поета передають відтінки кожної миті душевного переживання.

Спустилася ніч. З'явися Місяць, в мій будинок, прийди на мить!
Душа бажанням повна, прийди подивись на мить.
Ти життя хлюпка криниця, витоків існування,
Недарма я до тебе припав - пригорнись до грудей на мить!

Вічній темі любові присвячена і найбільш популярна з поем Нізамі «Лейлі і Меджнун». Любов для героїв поеми стає головним і єдиним змістом їх життя. А вірність і відданість закоханих стверджує неминучу цінність цього почуття.

В долоні ляскай, веселись, улюблена з тобою!
З чаші ніжності її блаженства пий вино.
Тому, хто любить і любим, єдина порада,
У будь-якому з цих двох світів притулок дано, -

стверджує в одній зі своїх газелей Нізамі Гянджеві.
Вірші про кохання поетів Давнього Сходу – яскрава і незабутня сторінка світової літератури, яка допомагає нам осягнути світ, подолати всі негаразди і труднощі, випробувати найбільшу на землі насолоду, ім'я якому – любов.

Бібліографічний огляд літератури
(до Дня поезії)

	Поезія грузинського народу : антологія : в 2 т. / за ред.: М. Бажана, О. Новицького, С. Чіковані. – К. : Держлітвидав України, 1961. До першого тому увійшли кращі зразки народної поезії, вибране із старогрузинської поезії XII–XVII століть; широко представлена поезія ХІХ – початку ХХ століття. У виданні розміщено твори Шота Руставелі, С. Орбеліані, Д. Гурамішвілі, Бесікі, Саят-Нова, А. Чавчавадзе, Н. Бараташвілі, А. Церетелі, Р. Еріставі, Й. Давіташвілі, І. Евдошвілі, Н. Чхіквадзе та ін. В роботі над перекладами задіяно широке коло українських поетів. О струнка , прекрасностанна, чарівна украй! Неторканні пишні коси ллються, як ручай, Вії, брови, втішні очі обіцяють рай, Уст корали палять душу і дають розмай! Бескікі (1750–1791) Другий том складається з віршів грузинських поетів радянського періоду. В своїх віршах поети оспівують рідну Грузію, славлять непорушність її дружби з іншими народами, прославляють невтомних трудівників. Значне місце у томі займають поезії, присвячені Україні, Т. Г. Шевченку, Києву. До плеяди цих поетів увійшли: А Абашелі, Г. Абашідзе, М. Бараташвілі, В. Габескірія, Г. Леонідзе, М. Мревлішвілі та багато інших. Дніпре широкий, до тебе я в гості! Плечі розправив, шепочеш, жагучий. Я пригорнулась, а ти, як у млості, Я відступила, – а ти вже ревучий. М. Мревлішвілі
	Вірменська класична поезія : антологія : пер. з вірмен. / упоряд. та ред.: В. Кочевського, Г. Татосяна ; вступ. ст. Е. Джрбашяна. – К. : Дніпро, 1988. – 407 с. Антологія містить найдовершеніші зразки вірменської класичної поезії, характерні для півтора тисячного шляху розвитку літератури Вірменії. Представники давньої і середньовічної поезії: М. Маштоц, О. Мандакуні, Д. Кертог, С. Сюнеці, Г. Нарекаці, О. Саркаваг, Саят-Нова, Н. Кучак, Фрік та ін. Поезія нового часу: Х. Абовян, Г. Алішан, О. Туманян, Г. Агаян, Р. Севак, А. Ісаакян, О. Цатурян та ін. Звабливі у неї рожеві уста, Гнучкий зачарований сном її стан. На щічках коханої цноти печать, І жаром вони , як троянди горять. С. Шахазіз
	Степові ритми : сучасна поезія Казахстану / упоряд.: К. Найманбаєв, К. Турсункулов, В. Міщенко. – К. : Рад. письменник, 1989. – 222 с. Казахська поезія наших днів – цікава і своєрідна за тематикою, інтонацією, мотивами. Вона насичена житейською мудрістю, повчальними народними спостереженнями, пронизана увагою і повагою до людини, вболіванням за її моральну красу і досконалість. До книги увійшли кращі твори сучасних провідних поетів Казахстану: О. Сулейманов, М. Шаханов, К. Мурзалієв, С. Сентов, С. Муаленов та ін. Жінки сміх… Дивний погляд дівочий… Диво-пристрасті вічна могуть… І я більшого щастя не хочу, Тільки б жар твій відчуть І збагнуть! С. Асанов
	Бакинські вогні : молода поезія Азербайджану / [упоряд. В. А. Ібрагімов]. – К. : Молодь, 1978. – 272 с. – (Молода поезія країни). Азербайджан здавен славиться своїми співцями. Кому з любителів красного письменства невідомі такі імена поетів, як Хагані, Нізамі, Насімі, Фізулі, Вагіф, Сабір. Їхню добру традицію підтримали й розвинули в наш час Самед Вургун та Микаїл Мушфік. Молоді поети, представлені в цьому збірнику, несуть далі естафету своїх славетних попередників, вони розповідають про рідний край, кохання і народ щиро, тепло, схвильованим і піднесеним словом. Сум за тобою звів між нами гори, Ти – світло згасле, голос, що зника. Вернись, мій квіте, повернися, зоре… Яка далека стала ти, сумна яка. А. Керім
	Зелені бархани : молода поезія Туркменії / [упоряд. А. Агабаєв]. – К. : Молодь, 1977. – 215 с. – (Молода поезія країни). У туркменського народу багата класична спадщина, невичерпна фольклорна скарбниця. Всіма кольорами райдуги осяває духовний світ нащадків глибоко людяна, філософська поезія великого Махтумкулі, лірика Молланепеса, поезія Сеїді та інихі велетнів культури. Вони до сьогодні помітно впливають на творчість туркменских поетів, зокрема молодих, вірші яких репрезентовано у книзі. По-весняному свіжо звучать голоси молодих поетів Туркменії: А. Агабаєва, А. Бугаєва, О. Гирдова, А. Рахманова, Г. Челієва та ін. От тільки що життя – коротка днина, Розвиднилась, щоб миттю відцвісти… Спіши, мій друже, хоч одній людині Сьогодні зранку радість принести! А. Агабаєв
	Зорі Паміру : молода поезія Таджикистану / [уклад.: Л. Пащенко, А. Таран]. – К. : Молодь, 1977. – 174 с. – (Молода поезія країни). Молода поезія Таджикистану ввібрала і творчо акумулювала все те краще, що створено попередніми поколіннями митців від Рудакі, Фірдоусі, Сааді, Хайяма до М. Турсун-заде та Міршакара. Запропонована збірка представляє читачеві нову плеяду молодих та наймолодших літераторів, які вже зробили помітний внесок у розвиток сучасної таджицької поезії. Пройшло немало літ і зим, Знов пахне вітром весняним, Та дивно, серце за тобою Іде весь час, а я за ним. Х. Гоіб
	Квіти гір : молода поезія Киргизії / упоряд. Б. Степанюк. – К. : Молодь, 1976. – 160 с. – (Молода поезія країни). У книзі представлено 26 киргизьких поетів радянського періоду. Їхню творчість можна порівняти з квітами гір, чудовими і різноманітними. Серед авторів – М. Абилкасимова, Д. Абдикаликов, Т. Кожомбердієв та багато інших. Перед читачем в усій повноті постає розмаїття тенденцій і стильових напрямків творчості поетичного покоління того періоду. По узбережжі дівчина ступає, Тонка сапфірна сукня мерехтить. І серце в грудях солодко скипає, За дівчиною лине у блакить… Н. Жаркинбаєв
	Голоси Стародавньої Індії : антологія давньоіндійської літератури / упоряд., пер. із санскриту і прим. П. Ріттера ; передм. І. Серебрякова ; вступ. ст. О. Білецького. – К. : Дніпро, 1982. – 351 с. В антології представлено зразки найдавніших пам’яток, словесності та поезії народів Індії – гімни «Рігведи», «Атхарваведи», фрагменти великих епосів «Махабгарата» і «Рамаяна», буддійської літератури (з книг «Дгаммапада», «Суттаніпата», «Джатаки»), а також санскритської класики (твори Калідаси і Бгартріхарі). Сумує, живучи, сумує в смертний час, Хто діяв зле; нудьгує він в обох світах, Бо винен він; страждає він страшенно, Коли розгляне прикрість вчинків злих своїх. Радіє живучи, радіє в смертний час, Хто діяв добре; радіє він в обох світах, Радіє і раює він, щасливий, Коли розгляне чесність добрих дій своїх. Дгаммапада
	Ранковий спокій : корейська класична поезія : збірник / упорядкув., пер. та післям. О. Жовтіса. – К. : Дніпро, 1986. – 246 с. До збірки увійшли найкращі зразки класичної корейської поезії ІХ–ХІХ ст. Вірші написані в традиційних жанрах (сиджо, чансиджо,, каса та ін.), дають уявлення про багату духовну культуру волелюбного народу. У кожного звіра є власне лігво, Кожна пташка кубельце має. Лише один я в цілому світі Блукаю прочанином безпритульним. К. Саккат
	Цветет мэйхуа : классическая поэзия Китая в жанре цы / пер. с кит. и вступ. ст. М. Басманова. – М. : Худ. лит., 1979. – 426 с. Збагачення засобів художньої виразності і змісту китайської поезії було пов'язано насамперед із розвитком нового віршованого жанру – ци. Вірші ци прийшли в літературу з народної поезії. До збірки ввійшли вірші Лі Бо, Ван Цзянь, Вэй Чжуан та ін. На новий щабель піднявся цей жанр у творчості Лі Юя (937–978) – найвидатнішого поета цього періоду. Вірші, в яких Лі Юй розповідає про свої пригоди, відрізняються достовірністю і конкретністю переживань. Ще одним майстром ци цього періоду був Лю Юн (987–1053), який значно удосконалив жанр. Цепью озер прозрачных Город перепоясан, А над ними в тумане Гор голубая гряда. Лю Юн
	Японская любовная лирика / пер. со старояп. А. Глускиной. – М. : Худ. лит., 1988. – 256 с. Японська любовна лірика – дивовижний світ людських відносин. Це не просто літературний жанр – танка, це саме життя, виражене романтичними образами, доведеними до досконалості. Все, що співзвучно вашому серцю, ви знайдете в цих віршах. Давня японська поезія проста і складна одночасно. У неї є свої закони, свій світ почуттів і емоцій, зрозумілих всім і в усі часи. До збірки ввійшли пісні західних і східних провінцій; поезія Давньої Японії VII–VIII ст.; середньовічна поезія IX–XIII ст. Ти п'яна Лежиш на ложі Перли на грудях перебираєш Не мислиш дня без насолод Тіло твоє ніби кішка. Рубоко Шо