Вони були готові йти на смерть заради України
(40 років з дня створення Української Гельсінської Групи)


 1  9 листопада 1976 року, Микола Данилович Руденко на прес-конференції в Москві оголосив про створення в Україні правозахисної організації – Української Гельсінської Групи.

   Заснована Українська Гельсінкська Група за ініціативою письменника і філософа Миколи Руденка, ґенерала Петра Григоренка – члена Московської Гельсінкської Групи, громадської діячки Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка. Її членами-засновниками стали також мікробіолог Ніна Строката-Караванська, інженер Мирослав Маринович, історик Микола Матусевич, учитель Олекса Тихий, юрист Іван Кандиба. Вони підписали Декларацію Української громадської групи сприяння виконанню гельсінкських угод – про її створення – та Меморандум № 1. На 50-тисячному мітингу у Львові 7.07.1988 р. на її основі було проголошено створення Української Гельсінської спілки (УГС).

   Щоб забезпечити виконання Гельсінкських угод в Україні, УГГ поставила метою ознайомлювати громадськість із Загальною декларацією прав людини ООН, сприяти розширенню контактів між народами і вільному обмінові інформацією, добиватися акредитування в Україні представників зарубіжної преси. Усвідомлюючи, що номінальна державність УРСР є повним міфом, Група в добу краху світової колоніальної системи нагадала світові про існування поневоленої України і порушила питання про визнання її світовим співтовариством. Насамперед УГГ домагалася, щоб Україна була представлена на наступних нарадах НБСЄ окремою делегацією. Група приймала письмові скарги про порушення прав людини в Україні і щодо українців за її межами, передавала цю інформацію в засоби масової інформації та урядам держав – учасниць Гельсінкського процесу.

 

Бібліографічний огляд літератури

 

007

   Горохівський, Л.  Діяльність Української Гельсинкської Спілки на Тернопільщині та нинішня реалізація принципів УГС / Левко Горохівський. – Тернопіль : Астон, 2009. – 88 с.

 

   Пропоноване вашій увазі видання підготовлене автором на основі збережених документів, які відображають період становлення та діяльності Української Гельсинкської Спілки на Тернопіллі.
   Описані в праці події охоплюють період з 1988 р. по травень 1990 року, коли на базі Української Гельсінкської Спілки постала Українська Республіканська партія.
   Автор також дає аналіз сучасного періоду розвитку Української держави та висловлює свої міркування щодо актуальності основних принципів УГС у наш час.

009

   Інформаційні Бюлетні Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод / упоряд. О. Зінкевич. – Торонто ; Балтимор : Смолоскип, 1981. – 199 с.

 

   До збірки ввійшли 5 випусків «Інформаційних бюлетенів» виданих Українською Гельсінською Групою. Додано пояснення абревіатур, термінів і висловів, а також іменний покажчик.

008

   Молода нація : альманах. № 3 (40). Українська Гельсінкська Група : 30 років героїзму (1976–2006) : матеріали конференції / редкол.: І. Гирич, Р. Семків, П.Вознюк, О.Обертас. – Київ : Смолоскип, 2006. – 229с.

 

Проаналізовано внесок діяльності УГГ у здобуття державної незалежності України Юрія Колісника, реінтерпретація ролі інтелігенції в сучасному політичному процесі Сергія Шамари та Ігоря Волошна, опитування учасників дисидентського руху, серед яких Мирослав Маринович, Віталій Шевченко, Василь Овсієнко та багато інших.

Літературознавча частина вміщує як дослідження цілого феномену культурного спротиву 60-х років (Василь Пахаренко), так і аналіз текстів окремих письменників-дисидентів, таких як Олесь Бердник, Василь Стус, Микола Воробйов тощо.

010

   Українська Гельсінська Група: 1978–1982 : документи і матеріяли / упоряд. О. Зінкевич. – Торонто ; Балтимор, 1983. – 998 с.

 

   У книзі вміщено програмові документи, збірні листи й звернення, що висвітлюють діяльність мужніх і героїчних наших земляків, членів Української Гельсінської Групи, які пішли на довгі роки ув’язнення, щоб наш народ був вільним.

002

   Українська Гельсінська Спілка (1988–1990 рр.) у світлинах і документах : [фотоальбом] / редкол.: Б. Горинь, В. Овсієнко, О. Ткачук [та ін.]. – Київ : Смолоскип, 2009. – 224 с. : світлини.

  

   У збірнику показано загальноукраїнський характер організації, відтворено діяльність УГС у історично-хронологічному порядку, показано новітню історію України в обличчях, розкрито її драматичні сторінки через людський вимір.

018

   Український правозахисний рух : документи й матеріали київської Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінських Угод / упоряд. О. Зінкевич. – Торонто : Смолоскип, 1978. – 477 с.

 

   У книзі подано майже всі доступні в той час документи: меморандуми, заяви, листи Української Гельсінської Групи і її членів, а також кілька документів з архіву Групи, що показують рівень її логічного й юридичного підходу до Гельсінських Угод і реакцію на них радянської влади.

 

Члени-засновники Української Гельсінської групи

 

Бердник О

 

 

Олександр Павлович (Олесь) Бердник (1926–2003) – український письменник-фантаст, філософ, громадський діяч. Автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської Групи (УГГ). Провідник українського гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка».

 

 

 

 

 

023

   Бердник, О.  Вибрані твори / Олесь Бердник. – Київ : Книга, 2007. – 352 с.

 

   До збірки увійшли культовий роман «Зоряний Корсар», який у 70-х роках вилучали з бібліотек, бо в характеристиці космічної тиранії політична цензура побачила аналогію з тогочасною тоталітарною системою, а також повість «Мати» – зворушливий монолог космонавта перед польотом у далекі світи.

025

   Бердник, О.  Золоті ворота : поезія, публіцистика, інтерв'ю / Олесь Бердник ; упоряд. та передм. Г. Бердник. – Київ : Смолоскип, 2008. – 416 с. – (Всесвіт Олеся Бердника).

 

   У віршах, містеріях, самвидавних та друкованих статтях, інтерв’ю, котрі увійшли до цього збірника відчувається любов автора до України.

006

   Бердник, О.  Пітьма вогнища не розпалює... : психоаналітична феєрія : науково-фантастичний роман / О. Бердник. – Київ : Укр. письменник, 1993. – 303 с.

 

   Гостросюжетна оповідь про найболючіші проблеми нашого віку – охоплює минуле, сучасне й прийдешнє Землі. Розмова про космоісторичну естафету віків, про сенс буття та долю цивілізації ведеться від імені автора. Масштаби сюжетної панорами: епоха трипільської культура, період формування Січі Запорозької (часи Байди), XX вік з аналізом феномену Гітлера й Сталіна, XXI вік з футурологічними колізіями. У книзі використано автобіографічний матеріал.

 

grigorenko 003Григоренко Петро Григорович (1907–1987) – радянський генерал-майор, українець, правозахисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. У травні 1976 року став членом-засновником Московської Гельсінської групи за дотримання прав людини. Через свого близького товариша Миколу Руденка сприяв утворенню 9 листопада 1976 року в Києві Української Гельсінської групи. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках». З 1977 року проживав у США. Помер у Нью-Йорку, спочиває на українському цвинтарі у Саут-Баунд-Бруці в штаті Нью-Джерсі.

 

 

017

   Генерал Петро Григоренко : спогади, статті, матеріали / упоряд. О. Обертас ; пер. з рос. мови Я. Левчука, Д. Кислиці. – Київ : Смолоскип, 2008. – 832 с. : фотоматеріали.

 

   Ця книга є першою спробою цілісно представити українському читачеві постать Петра Григоренка – генерала Радянської армії, видатного правозахисника, публіциста, члена-засновника Московської та Української Гельсінкських Груп – як одного з найактивніших та найпослідовніших борців за громадянські й національні права та свободи в СРСР у другій половині XX століття.
   У книзі зібрано статті й спогади про Генерала його сучасників і співробітників, маловідомі публіцистичні праці та спогади П. Григоренка, що знайомлять нас з епохою, в якій жив генерал.

013

   Молода нація : альманах. № 1 (42) : до 100-ліття генерала-дисидента Петра Григоренка (1907–2007) / редкол.: І. Гирич, Р. Семків, П. Вознюк [та ін.] – Київ : Смолоскип, 2007. – 272 с.

 

   У виданні зібрано спогади відомих діячів опозиційного руху в Україні про захисника прав людини генерала П. Григоренка. Також подано бібліографію з фондів Музею-архіву українського самвидаву при видавництві «Смолоскип».

026

   Петро Григоренко (1908–1987) // Джерела толерантності : каталог виставки, 2004–2005 / авт. текстів Я. Музиченко ; упоряд. каталогу А. Ленчовська. – Вид. 2-ге. – Амстердам ; Київ : Дух і Літера, 2009. – С. 48–55.

 

   Каталог присвячений героям виставки – відомим людям, які сповідували ідеї толерантності. Серед них правозахисник Петро Григоренко.
   У книзі представлено коротку біографічну довідку та фотоматеріали.

 

59236

 

Лук'яненко Левко Григорович (1927) – український дисидент. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Політик та громадський діяч, народний депутат України. Герой України. Письменник. Автор «Акту про Незалежність України». Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.

 

 

 

024

   Лук'яненко, Л.  Шлях до відродження : [зібрання творів : в 13 т.] / Левко Лук'яненко. – Київ : Юрко Любченко, 2014.

 

   До 13-томного видання Левка Григоровича «Шлях до відродження» увійшли книги «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Бога й Україну», «Не дам загинуть Україні», «З часів неволі», «Незнищенність» та ін., в яких охоплено значний та важливий період історії української нації на правдивій біографічно-документальній основі, пронизаній філософським осмисленням минулого, сучасного та висвітленням непосильних критеріїв для майбутнього поступу України.

011

   Лук'яненко, Л.  Де добрий шлях? / Левко Лук'яненко. – Київ : Видання УРП, 1994. – 64 с.

 

   Автор книги робить висновки з перших літ незалежності країни та виборів до Верховної Ради 1994 р., ставить нові завдання для держави та пропонує їх вирішення. Закликає читача бути активним і небайдужим: «ніхто не зобов’язаний зробити Україну добрим місцем для життя українців – це наше з тобою завдання».

003

   Лук'яненко, Л.  Не дам загинуть Україні! / Л.евко Лук'яненко. – Київ : Софія, 1994. – 512 с.

 

   Книга містить багато роздумів, інтерв'ю, листів, відомого українського державного й політичного діяча Левка Лук'яненка, а також документів (постанов, слідчих справ тощо), пов'язаних із діяльністю цієї непересічної особистості.  Хронологічно книга охоплює період від кінця 50-х років ХХ ст. (початку дисидентської діяльності Л. Лук'яненко) до 1992 року (тобто до моменту його призначення першим українським послом у Канаді).

016

   Лук'яненко, Л.  Сповідь у камері смертників / Левко Лук'яненко. – Київ : Вітчизна, 1991. – 127 с.


   «Життєпис», що становить цю збірку, написаний на засланні в Сибіру. Він ставить крапку на табірній одіссеї автора. У цілому ж це вибухова за силою сповідь у камері смертників, під якою розуміємо не лише підвали львівського спецізолятора, не лише мордовський табір, а й той самий Режим, де смертником міг вважати себе кожен, хто думав інакше, ніж було офіційно дозволено.

019

   Лук'яненко, Л.  Що далі? / Л. Лук'яненко. – Лондон ; Мюнхен ; Нью Йорк ; Торонто : УЦІС, 1989. – 48 с.

 

   Програмний твір «Що далі?» є не лише важливим документом національно-визвольного руху на українських землях, але й становить вагомий теоретично-спрямовуючий внесок авторитетного мислителя у загальну дискусію про напрям української політичної думки, про остаточну мету поневоленої нації і шляхи до її осягнення.

 

M.Marynovych web 200x300

 

 

Мирослав Франкович Маринович (1949) – український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської Групи, організатор амністерського руху в Україні, віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові.

 

 

 

 

 

014

   Маринович, М.  Україна на полях святого письма : проза, вірші, есе, публіцистика, листи / Мирослав Маринович. – Дрогобич : Відродження, 1991. – 108 с.

 

   Збірку склали прозові та віршові твори, листи з концтабору, есеїстика і публіцистика, присвячені животрепетним проблемам сучасного політичного і духовного життя України. Змінювалися обставини і ситуації, минали роки, але незмінним був і залишається визначальний принцип творчості і діяльності автора – творити й діяти з позицій по-християнськи трактованого Добра.

 

250px Мешко Оксана Яківна

 

 

Мешко Оксана Яківна (1905–1991) – біолог, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактичний голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка. Сестра Катерини Мешко.

 

 

 

 

 

 

012

   Мешко, О.  Між смертю і життям / Оксана Мешко. – Київ : Ява, 1991. – 90 с.

 

   В автобіографічному нарисі відома правозахисниця Оксана Мешко розповіла про себе і про долю своєї родини, а також про жахи сталінських концтаборів.

015

   Мешко, О.  Свідчу / Оксана Мешко ; записав В. Скрипка. – Київ : Українська Республіканська партія, 1996. – 64 с. – (Сер. Політичні портрети, Ч. 3).

 

   Це чесна, драматична, висока стилем і велична духом розповідь про самовіддану материнську любов, про захист права й гідності людини, про відчайдушну й затяжну війну самотньої літньої жінки з цілою імперією зла, з цілим сонмищем стукачів, оперів, кагебістів, психіятрів, слідчих, суддів, конвоїрів, наглядачів...

005

   Оксана Мешко, козацька матір : до 90-ліття з дня народження / упоряд. В. Овсієнко. – Київ : Українська Республіканська партія, 1995. – 64 с.

 

   У книгу ввійшли спогади Євгена Сверстюка, Миколи Руденка, Михайла Гориня, Левка Лук’яненка та інших борців за Україну про одну з найяскравіших постатей українського визвольного руху – Оксану Мешко.

 

rudenko mykola danylovych 3

 

 

Руденко Микола Данилович (1920–2004) – український письменник, філософ, громадський діяч. Був одним із трьох першозасновників і першим головою Української Гельсінської Групи.

 

 

 

 

 

022

   Руденко, М.  Прозріння = Enlightenment : поезії і поеми / Микола Руденко ; статті П. Григоренка, І Качуровського. – Балтимор ; Торонто : Смолоскип, 1978. – 366 с.

 

   Автор збірки, один з велетнів, чиїми іменами означене українське національне відродження 60–70-х років ХХ ст., у своїх віршах пропагує Добро, Правду і Людяність.

004

   Руденко, М.  Син Сонця – Фаетон : науково-фантастичний роман ; Слідами космічної катастрофи : з блокнота письменника / М. Руденко. – Тернопіль : Джура, 2002. – 340 с.

 

   На мільйони світлових років у всі кінці Всесвіту немає нічого дивовижнішого за невеликі осередки матерії, яка внаслідок ще не осягнених людським розумом умов, одержала можливість створити розумний світ. Розум, пізнаючи матерію, сприяє її безконечним перетворенням і, пізнавши її закони, стає в ній провідною силою. Як же ми маємо ставитись до такого вражаючого явища в житті Всесвіту, як діяльний розум людини? Яку велику відповідальність за долю матеріального світу зобов'язані відчувати?
   Ці та інші важливі питання людського буття розглядає автор на сторінках науково-фантастичного роману, в основі якого – доля загиблої планети Сонячної системи, котра містилася між орбітами Марса та Юпітера.

020

   Руденко, М.  Хрест : поема  / М. Руденко ; передм. І. Власенка. – Київ : Смолоскип, 1996. – 414 с. – Укр. і англ. мовами.

 

   Поема М. Руденка «Хрест» – твір, який увібрав у себе страшну фантасмагорію голоду в Україні 1932–1933 років. Твір піднісся до символічного звучання завдяки філософському осмисленню трагедії часу, трагедії народу і врешті-решт самого автора.

021

   Руденко, М.  Я вільний = I am Free : Історія хвороби : щоденник кандидата в шизофреніки : поема / Микола Руденко. – Балтимор ; Торонто : Смолоскип, 1977. – 24 с.

 

   Поема «Я вільний» – це роздуми і сповідь людини, яка була приречена на найбільш небезпечне покарання – ув’язнення і насильне лікування здорової людини в психіатричній лікарні-тюрмі.

Підготувала
Днесь О. Я.
листопад 2016 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

  Copyright © 2015 ---. 

All Rights Reserved.

Sikiş Hikayesi porno izle porno izle cüce porno Türbanlı porno